Юрій Дерев'янко

Юрій Дерев’янко — відомий політик та парламентар, автор низки законодавчих ініціатив. В 2014-му році йому вдалося вдруге стати народним депутатом України, вигравши мажоритарний округ з фантастичним показником у 69.7%.

З тих пір нардеп працює в Комітеті з питань протидії та запобігання корупції. Після скандальної депортації політичного соратника по "Руху нових сил" Михайла Саакашвілі, Дерев"янко не змінив політичні орієнтири і оголосив про намір взяти участь у президентських перегонах.

Зустрічаємось з Юрієм Дерев"янком у Луцьку перед його спілкуванням з активістами та соратниками. Політик привітно тисне руку та із захопленням розповідає про відвідини Луцького замку. Не зважаючи на спекотний серпневий день, мій співрозмовник енергійний та життєрадісний. Не псує робочого настрою та оптимізму Дерев"янку і те, що за мить до нашої розмови він вже спілкувався з медійниками.

Під час інтерв"ю нардеп часто критикує Президента та чинну владу, згадує "смотрящих" Януковича та презентує власну команду. Нардеп переконує, що має чіткий план завершення війни на Донбасі, знає як боротися з олігархами та корупцією, а також –  запрошує молодь іти у владу, аби впливати на долю держави.

– Юрію Богдановичу, вітаємо Вас на Волині.  Низка обласних конференцій "Руху нових сил" підтримала Вас як кандидата в президенти. Саме це було головною причиною того, що Ви вирішили поборотися за пост глави держави?

– Знаєте, моєю основною мотивацією взяти участь у виборчій кампанії і висунути свою кандидатуру було не то, що якісь осередки хочуть мене підтримати. Зовсім інше. Перше — я відчуваю, що зараз ми маємо унікальну можливість, третій шанс змінити країну. Він у нас був в 2005-му, потім в 2014-му році, після Революції Гідності. Зараз цей шанс теж з"являється, бо маємо наступного року президентські та парламентські вибори, а через рік — місцеві. Тобто,  за короткий проміжок часу можна повністю змінити владу в країні. Друге — українці дуже добре розібралися, хто такий Порошенко, яка чинна влада та демократична опозиція. Я не говорю зараз про п"яту колону Кремля. Це взагалі окрема історія. Порошенка сьогодні не підтримує велика кількість людей. В нього об"єктивно низький рейтинг. Бачимо, що всі кандидати, які вишикувалися на старт кампанії і  бачать себе президентами, також не мають дуже великої підтримки. Найбільше — дев"ять-десять відсотків. Це, мабуть, найнижчий рівень підтримки за всю історію незалежності України. Така картина є свідченням того, що люди добре розуміють: це все представники тієї старої системи або люди, які є обличчям олігархів. Тому я розумію, що ми не маємо права втрачати шанс змінити владу. Представники цієї старої системи мінялися місцями один з одним двадцять шість років, і Ви бачите до чого це все призвело: вони просто забетонували цю систему, зробили так, що кілька осіб вважають, що вони акціонери, а всі ми з вами –  їхні піддані. Тому я переконаний, що ми можемо зараз донести до людей той план, який ми маємо. Я маю абсолютно конкретний план дій, як змінити Україну. Через це я і прийняв таке рішення. Більше того,  я бачу те, що є велика кількість людей, яким не байдужа доля країни. Вони також хочуть цих змін і не бачать нікого з тих, хто може це зробити. Декілька останніх тижнів я займаюсь тільки тим, що спілкуюсь з людьми в різних містах України, у великій кількості областей. Я вважаю, що не можна просто сидіти в Фейсбуці і думати, що все вчергове якось станеться. Тому я вирішив іти в президенти.

– Без сумніву, вплинула на довіру влади і ситуація з позбавленням громадянства Саакашвілі. З одного боку,  людину з авторитетом в світовій дипломатії запрошують у свою команду, а згодом — позбавляють громадянства і депортують. Наскільки депортація та загалом ситуація з Михайлом Саакашвілі теж була для вас додатковою мотивацією?

– Порошенко, коли прийшов до влади, запросив людей, які мали імідж реформаторів, людей, які реально зробили реформи не в найгірших країнах Радянського Союзу. Михайло Саакашвілі — це та людина, яка зробила величезний крок вперед до формування незалежної Грузії і до її сучасного стану. Там корупцію знищили майже у всіх галузях, дуже швидко економіку поставили на ноги, провели багато ефективних реформ. Тому Порошенко його взяв.  Михайло  не хотів грати за їх правилами, бути частиною їхньої системи.  Ну звісно такі люди не потрібні. Порушення всіх законів, всіх міжнародних норм влада цинічно демонструвала перед політиком світового рівня. Люди це бачили і розуміють.  Зараз пан Михайло знаходиться в Європі, а ми тут, але це не означає, що  в нас якісь цілі змінилися.  Ми  хочемо швидко Україну повернути українцям назад. Саакашвілі буде це робити, перебуваючи в Європі, я це буду робити тут. І ми будемо це робити разом. Я взагалі вважаю, що ми маємо дуже сильних людей в команді: з досвідом, знаннями, з позицією. І найважливіше — ми маємо певну ідею, навколо якої ми всі об"єднуємось. Ідея є значно сильнішою, ніж будь-яка персона. Тому що навіть якщо фізично їм вдалося вигнати Михайла закордон, то ідея живе, і ми це робимо, і далі будемо це робити. Ми не погодимось з тим, що один з наших лідерів сидить закордоном.

– Впевнений, що ви перебуваєте в постійній тісній комунікації з паном Михайлом. Чи збирається він повертатися в Україну і які в нього найближчі?

– Останній раз я з ним спілкувався минулої неділі, коли був в Амстердамі. Плани його дуже прості — не здаватися, боротися за Україну, і робити все, що від нього залежить. "Дякуючи" владі, величезна кількість українців знаходиться закордоном і це унікальна можливість спілкуватися з українцями навіть там. Навіть у Європі доносити правду і продовжувати нашу спільну працю, боротьбу. В Україну він повернеться приблизно 15-го травня, коли закінчиться перший тур президентських виборів, Новообраний Президент першим указом поверне громадянство Михайлу Саакашвілі, і ми будемо продовжувати давати можливість новій політичній еліті витісняти оце багно. Не тільки з посади Президента, не тільки з крісел народних депутатів, а в тому числі і зі всіх місцевих рівнів. Таку країну, про яку ми мріємо, може зробити тільки велика команда, яка разом окрилена однією метою. Тільки в цьому випадку ми можемо говорити про успіх. Один Президент нічого не зробить, один Михайло Саакашвілі нічого не зробить. Ми — антисистемна сила: за нами немає ніяких олігархів, за нами немає телеканалів, великих грошей. Що ми маємо натомість? Ентузіазм, власну ідею і велику кількість людей, які хочуть змінити державу.

– Ми вже, власне, трішки згадували про соціологічні дані. Соціологія –  дуже вперта штука, і ось вона говорить, що значна частина українців ще не визначилась з тим, кого будуть підтримувати на президентських виборах.  Цілком можливо, що голоси тих людей, які ще не визначилися будуть розподілені між молодими кандидатами, такими як Ви. Трішки дозволимо собі пофантазувати: вибори складуться для Вас за позитивним сценарієм і Вам вдасться перемогти. Хто, окрім Михайла Саакашвілі, увійде до Вашої команди?

– Я вважаю, що ми маємо великий позитив, тому що в складі нашої команди є люди з величезним досвідом. Це і Михайло Саакашвілі, який може бути лідером, може бути головою уряду. На перший час, це точно. Але зміни якісні можливі тільки тоді, коли ми матимемо одну з найбільших фракцій у парламенті, тому що Президент подає ініціативи, а парламент — голосує. Маємо дуже ще фахову людину, Давида Сакварелідзе, який точно знає, що зробити, щоб кожен злочинець сидів. В нас є величезна кількість фахових людей, які розуміють, що ми рухаємось в одному напрямку, маємо один план дій. До нас постійно приєднуються люди, демонструють ідеї і пропонують новації в кожній сфері. Нам інколи пропонують кандидатури, які можуть зайняти ту чи іншу посаду. Безумовно, ми до старту президентської кампанії будемо мати сформовану команду, де кожен відповідатиме за певний напрямок.  Тому ми включаємо, рухаємось, і це дуже важливо. Не менш важливо і те,  що ті люди, які ментально є європейцями, долучалися до наших ініціатив.  Зараз, на жаль,  дуже багато людей  знаходяться у, так званій, внутрішній еміграції. Ми вже говорили, що 40 відсотків людей не голосує на виборах…

– Особливо молодь…

– Ми якраз аналізували, хто це такі. Це велика частина молоді та інтелігенції, людей, які мають дуже хорошу зарплату — айтішники, творчі люди, менеджери. Вони не хочуть грати в цей цирк, не хочуть щоб їх використовували. Такі люди так вибудовують своє життя, щоб мати найменше діло до держави, до чиновників. Але коли ми з ними розмовляємо, пояснюємо, що хочемо це все змінити, знищити цю систему. Я, наприклад, не вірю ні в яку реформу. Я просто змучився вже про них слухати. Реформи треба було робити так, як робили їх в Грузії, або так, як в 2005-му році при Ющенку. Швидко, результативно. Але просто говорити про реформи, а зберігати олігархію, корупцію. Які реформи в такій ситуації? Систему треба міняти, а система говорить про те, що  Григоришин, Пінчук та всякі інші їм подібні фінансували "Партію регіонів"  та комуністів. Зараз цих партій в парламенті немає, здавалось би ми всі мали б жити добре, але вони всі фінансують політичні сили. В тому числі ті, що називаються демократичними. І вони супер себе почувають. То про які реформи ми говоримо? Вони що, самі себе мають реформувати. Ми маємо не реформувати, а запропонувати в який спосіб цю систему перебудувати. І цей спосіб я придумав. Ми будемо на нього дивитися як на єдиний шанс країни отримати зміни. Крапка. А людей, які зараз знаходяться у внутрішній еміграції, треба повернути, тому що вони будуть мати вплив на ці процеси. Це не буде те, що раз в п"ять років проголосували і все. Ми хочемо, щоб люди могли впливати і через рік-два. Про це варто говорити в контексті прямої демократії. Коли я спілкуюся про це з такими фаховими людьми, то вони говорять що в цьому є сенс. Якщо ми реально з цих сорока відсотків людей, які знаходяться у внутрішній еміграції, хоча б відсотків двадцять повернемо обличчям до свого майбутнього — все буде по-інакшому.

– Напевно, немає в Україні політика, який би не напрацьовував ідею повернення Донбасу. Ви зазначали, що у встановлення миру має допомогти фінансовий план, в забезпеченні якого, зокрема, мають допомогти сторони Будапештського меморандуму. Чи справді Ви вірите в реалізацію такого плану, з огляду на те, що підписанти цього документа, де факто, не дотримуються домовленостей щодо гарантії суверенітету та безпеки України?

– Давайте коротко на рахунок плану. Ви правильно назвали основні його елементи, але це треба розглядати комплексно. Крім Росії, є країни, які підписали Будапештський меморандум і приєдналися до нього. Є й низка країн, які запровадили санкції проти країни-агресора. Це означає, що всі вони відмовилися від отримання взаємовигідних контрактів, розуміючи, що вони несуть економічні збитки, але несе їх і Росія. Я пропоную, щоб був фінансовий план цих країн, де є вихід із ситуації. Він в тому, що тільки маючи гроші можна відновити наші зруйновані та окуповані території. Це має робити цивільна адміністрація, сформована з цих країн.  Це має робитися разом військовою місією, яка буде контролювати кордон і лінію зіткнення.  Окрім цих речей, має бути і поліцейська місія, яка буде займатися порядком на окупованих територіях. І найголовніше — права та свободи людей за міжнародними законами. Сьогодні всі країни Будапештського меморандуму мають демократичні підвалини, на яких стоїть їхня політика. Всі ці країни не можуть в односторонньому порядку відмовитися від санкцій, бо це означатиме, що нічого не змінилося: Крим не повернули, на Донбасі війна, ризики для Європи колосальні. Ми розуміємо, що всі несуть збитки, але план Путіна — затягнути це все якнайдовше, а це означає, що якнайдовше вони не будуть мати можливості вийти з цієї ситуації. Тому мій план дуже простий — створити передумови фінансової зацікавленості, щоб сказати: виділяємо разово певну суму коштів. Це однозначно буде декілька десятків мільярдів євро чи доларів. Разом з тим, беремо на себе зобов"язання по захисту прав і свобод людей. І через три-п"ять років, коли все запрацює, проводимо там місцеві вибори, міняємо владу. Звісно, не треба думати, що лише Захід нам допоможе. Ні, ми при цьому п"ять відсотків ВВП будемо витрачати на професійну українську армію за "натівськими" стандартами, будувати резерву армію, як це працює в Швейцарії та Ізраїлі. Звичайно, що потрібно дати право українським громадянам на зброю для самозахисту. Звісно, з обмеженнями. Ми маємо розуміти, що найбільша дірка по крадіжках грошей — це наші витрати на оборону, на закупівлі зброї та товарів. Хто на цьому наживається? Президент, Пашинський та інші. Чи є у світі стандарти, коли воююча країна має з одного боку таємність у закупівлях, а з іншого боку — прозорість. Звичайно, що є. Хіба така корупційна складова збільшує довіру до нас в Європі? Звичайно, що ні. Тому це теж частина нашої програми. Але хто має це робити? Президент, який зацікавлений у тому, щоб це все не закінчувалося? Сучасний стан справ його влаштовує. Мало того: до нього немає ніякої довіри ні зовні, ні всередині. Хто сьогодні йому дасть кілька десятків мільярдів євро чи доларів, щоб щось відновити Донбас? Ніхто! Тому у мене дуже простий підхід. Перше — це безпековий, коли всі розуміють, що проблему безпеки Європи і приведення до тями агресора треба вирішувати. Трамп приїхав на саміт НАТО. Що він сказав Меркель? Щоб додала 2 відсотки ВВП на фінансування НАТО. Це не десятки мільярдів, а сотні мільярдів доларів. Чому так? Бо є загроза і неспокійно на континенті. Тому коли ми говоримо про зацікавленість то вона проста — безпекова та фінансова. Якщо ми говоримо про ці два аспекти, то треба приймати план, який, на мій погляд, абсолютно адекватний для всіх сторін, і ми тоді зупинимо агресора. Толку з того, що до нас просто прийдуть миротворці на лінію зіткнення і на кордон. І що?

– Заморозять конфлікт на десятки років…

– Від цього ні Донбас не відновиться, ні людям не буде краще жити. Ми ж це розуміємо, то чому ми про це мовчимо. Тому я вважаю, що єдиний вихід, або десятки років такий стан справ як зараз, або робити так, як я пропоную. Я вважаю, що кроки з мого плану повинен робити той, хто стане президентом. Сподіваюся, що ми зуміємо переконати українців і будемо самі це робити.

– Ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Мінські домовленості вичерпали себе. Наскільки такий план зможе замінити їх, або ж доповнити?

– Він не має замінити їх, він повинен доповнити, запропонувати інше бачення. Мінські домовленості були і є в глухому куті, тому що вони нічого не передбачають, лише — замороження конфлікту і утримання контролю агресора, а Україна має за це все платити. Тому ніхто не піде на вибори поки не буде контролю за цією територією. А контроль ніхто не віддасть, бо це Путіну не вигідно. Я вже навіть не говорю про те, що елементарні речі, як обмін заручниками всіх на всіх взагалі не працюють.
"Президент не повинен втручатися в судову систему"

– У  Раді Ви працюєте в комітеті з питань запобігання і протидії корупції, з огляду на це не можна не згадати про проблему, яку називають раковою пухлиною нашого суспільства. В інтерв"ю нашому виданню екс-глава СБУ Валентин Наливайченко наголошував на важливості створення Антикорупційного суду та посилення покарання за корупційну діяльність. Чи справді такі зміни зможуть викорінити корупцію в Україні?

– Я пропоную органи, які відповідають за боротьбу з корупцією зробити незалежними від Президента. Окрім цього, моя пропозиція — нехай оцінку діяльності цим органам дають люди через елементи прямої демократії. Уточню, що таку оцінку треба давати кожному посадовцю, який відповідає за ту чи іншу сферу. Разом з тим, Президент не повинен втручатися в судову систему. Для прикладу, треба чітко говорити, що Верховний суд, який зараз нібито оновлений — чиста профанація. Ніякого оновлення ми не отримали. Вісімдесят відсотків шахраїв, які платили гроші Януковичу і Портнову, там залишилися. Я вважаю, що ми маємо максимально перезавантажити суддівський корпус. Для цього має бути реально незалежна комісія міжнародних експертів, яка має відібрати і проекзаменувати кандидатів на посаду суддів. Потім ці судді першої інстанції, які вже пройдуть всі перевірки, мають обиратися на першу виборну ланку. Далі — будь-який суддя, який протягом року два-три рази отримав скасування своїх рішень від Європейського суду з прав людини, має піти геть. Крапка. Суд має бути не лише незалежний, а й об"єктивний, справедливий. Якщо ж говорити про корупцію конкретно, то я не вірю, що ми можемо подолати її черговими програмами, чи просто посилити за неї відповідальність. Це маячня. Якщо президент  очолює корупцію, щоб ви там не зміцнювали — нічого не зміниться. Треба щоб Президент не давав ніяких команд і нікого не відмазував, коли хтось попадає в поле зору правоохоронців. І найголовніше — ми маємо впроваджувати досягнення по новітніх технологіях і цифровій державі, щоб людина менше контактувала з чиновниками. Ми просто можемо технічно зробити так, що така корупція буде неможливою, адже дані будуть зберігатися не в одному комп"ютері, а в тисячах і все буде прозоро. Розумні люди у Швеції, Швейцарії, ОАЕ до цього прийшли, бо вони розуміють, що це економія їхніх грошей, а наші бариги і олігархи розуміють, що це захист їхніх інтересів. Спочатку треба всіх нас розвести на п"ять років, потім поставити своїх посіпак на різні посади і все гарантовано. А ми за це все платимо, і потім дивуємось, як так у нас на все ціни зросли. Якщо зробимо такі зміни, що з технічної точки зору корупція буде неможливою, то це і будуть найкращі антикорупційні заходи. Тому я вважаю, що має бути отакий комплекс заходів. Звісно, має бути і Антикорупційний суд. Це взагалі не має обговорюватися.

– САП, НАБУ, ЦПК, прокуратура, правоохоронні органи… Боротьбою з корупцією де-юре в Україні займається чимало організацій, однак часто ця боротьба зводиться до міжусобиць і переділу влади. Чи всі так звані "антикорупційні" організації виправдовують себе?

– Давайте не будемо займатися знущанням над собою і чітко говорити, що президент не хоче, щоб в Україні боролися з корупцією. Його кум Луценко робить все, щоб боротьби з корупцією не було і використовує підконтрольний йому правоохоронний орган в особистих та політичних цілях. НАБУ, САП — прекрасні органи. Хто сьогодні ставить палиці в колеса цим органам? Президент України!

– Серйозні заяви. Чи є у Вас докази цьому?

– Звісно! Хто поставив трьох незалежних аудиторів? Хто у наш комітет з питань протидії і запобігання корупції поставив трьох своїх "бепепешників" для того, щоб в них кількість голосів була більша? Президент! Він же створив конфлікт між Холодницьким і Ситником свідомо. Бо будь-яка кримінальна справа ведеться двома руками підконтрольних їм органів. Одні займаються слідством, а інші — процесуальним керівництвом. Тепер уявіть собі, що одні шкодять іншим, і ніхто нічого не може зробити. Все паралізовано. Тому коли Ви мене таке запитуєте, то я відповім просто: у нас Президент погано працює. Справа не в антикорупційних органах. Толку з того, що я написав закон про імпічмент президента, який працює в кожній країні, окрім нашої? Якщо Ви чи я, не дай Бог щось зробили, то слідство відразу розпочинається. Якщо Президент щось зробив протизаконне — то нічого не трапляється. Я не хочу жити в такій країні, де Президент має такі умови і ними зловживає. Я хочу, щоб будь-який президент був підзвітний народу України і парламенту, так як в США він підзвітний конгресу та сенату. Там це працює, бо жодна посада не вічна. Я тимчасово працюю в парламенті. Ще один рік залишився. Ви думаєте, я отримую велике задоволення, що я там спілкуюся з тими мордами, які абсолютно нічого не мають спільного з інтересами вашими, моїх батьків, дітей, народу України. Тому нам треба все змінювати і пропонувати той варіант, що зруйнує їхню монополію на владу і на наше майбутнє. Це наш план дій. Ми хочемо міняти систему, а не розбиратися, який антикорупційний орган добре працює, а який погано. Вони не можуть працювати по-іншому, бо президент — частина системи. Він гарантував Льовочкіну, Фірташу, Коломойському та всім іншим їх недоторканність. Тому нікого не посадили і нічого не повернули. У них все окей.

– Напевно ще з часів президента Кучми олігархат звик безпосередньо впливати на прийняття найважливіших рішень в нашій державі, лобіювати своїх людей у владі та самим ставати владою. Декілька років тому Ви зареєстрували в парламенті стратегію деолігархізації. Чому ця стратегія досі не прийнята?

– Це певною мірою риторичне запитання. Підніміть програму президента і всіх партій. Всі казали, що зроблять демонополізацію та деолігархізацію. Єдине, що зробили — декомунізацію. І слава Богу. Все інше — не зробили. Вам потрібна стратегія деолігархізації — будь ласка. Ми чітко сказали, хто такий олігарх, хто такі пов"язані з ним особи і як їх відсторонити від впливу на важелі держави. В цій стратегії дуже детально все розписано. Її ще можна вдосконалювати. Чи зроблять вони це? Це те саме, що взяти і самому себе застрелити. (сміється) Олігархи сьогодні утримують всіх депутатів як зайчиків. Приходить до мене депутат Гаврилюк. Я його питаю: "Михайло, що ж ти голосуєш?". А він мені: "Це рішення фракції". Він взагалі не має зеленого поняття що вони там голосують. Таких там дев"яносто дев"ять відсотків. Хто ж рішення приймає? В "Опоблоці" — Бойко. Фірташ, Льовочкін, Ахметов і компанія; в "Радикальній партії"  — все Ахметов;  в "Народному фронті" — Коломойський, Турчинов. Яценюк, Пінчук;  у "БПП" — Порошенко, Єнакіївський, Льовочкін, Фірташ. Що ще треба пояснювати? Вони створили систему, де всіх своїх ставлять на керівні посади. Ви думаєте, що вони як Біл Гейтс чи Ілон Маск і стали мільярдерами, бо придумали щось добре для суспільства? НІ! Вони роздягають нас до трусів, розказують про псевдореформи для того, щоб ми платили по ринкових тарифах, а потім кажуть "Тепер вибори". Це все система. Я не хочу, щоб вона діяла.

– В контексті попереднього питання, без сумніву, важливим для Ваших імовірних виборців буде те, наскільки Юрій Дерев"янко — незалежний від олігархів?

– Для олігархів я якийсь божевільний. Я це вам гарантую. В 2012-му році Яценюк продав мій 87-й мажоритарний округ "Свободі". Я думаю, що вони ще тоді зрозуміли мою позицію. Тому що вони декларували прозорість і все інше, а я побачив як вони торгували округами. Тоді воював зі "Свободою" та "регіоналами" і виграв той округ. Я не бідна людина абсолютно, заробив немаленьку кількість коштів з 1991-го по 2005-й рік. Ці злодії Януковича почали мені пропонувати гроші. Спочатку одну суму, потім — ще більшу. Тоді я пояснив, що ми з ними на різних планетах. Таких божевільних, як я, в парламенті немає, тому що той, хто має мільйон чи два доларів –  хоче отримати більше і в парламенті заробити такі гроші купа можливостей. Мені не треба більше мільйонів. У мене є троє дітей. Скоро буде четверта…(посміхається)

– Вітаємо Вас щиро!

– Дякую. Я свідомо пішов з бізнесу, щоб зробити все можливе, аби країна стала інакша. Мені не треба грошей олігархів. Мені треба, щоб робилися суспільно важливі справи. Якщо це зроблять без мене — піду геть вже завтра. Я не хочу тратити свої нерви, сидіти під цим куполом у Раді. Там настільки погана енергетика. Тому — подивіться всі мої законопроекти, голосування. Як же я ще можу довести, що за мною немає олігархів. Якщо ви думаєте, що хтось з них чи мене, чи Саакашвілі або РУХ НОВИХ СИЛ фінансує, то тоді ми б мали бути на всіх каналах. Нас запрошують на деякі канали точно знаючи, що ми будемо критично висловлюватися проти влади.

– Наскільки для Вас, як для людини, яка набрала майже 70% голосів підтримки у своєму мажоритарному окрузі, є принциповим збереження мажоритарної системи під час виборів до парламенту?

– Я категорично проти виборчої системи Януковича. Я двічі вигравав мажоритарну і знаю що це таке. Ніякої мажоритарки! Тільки відриті партійні списки, тільки заборона політичної реклами, бордової, телевізійної. Це здешевить вибори в сім-вісім разів. Ми ж знаємо що таке вибори. Найбільші витрати пов"язані з центральними каналами і бордами. В Європі люди не дурні. Вони давно заборонили політичним партіям під час виборів робити бордову чи телевізійну рекламу. Я один з перших виходив під Верховну Раду, відстоюючи цю позицію. Ми і зараз будемо це робити зі всіма, хто цього хоче. Якщо це зробимо, то збільшимо нашу можливість викинути цей весь нафталін. Як каже Михайло Саакашвілі: "Те, що погано пахне скільки не загортай в сіно — шоколадом не стає". Зробимо закон про вибори — шанси змінити державу різко змінюються. Тому ми просимо наших міжнародних партнерів зі свого боку теж тиснути. Внутрішньо партійна корупція — серйозна загроза. Ви не знаєте про те, щоб попасти в прохідну частину партійного списку треба гроші занести?

– Напевно, про це знають всі…

– Якщо людина хоче мати право бути в парламенті, то хай за неї народ проголосує. Ідіть до людей і пояснюйте, що ви будете робити. Чим більше за вас голосів — тим вище ви у списку.

– Ще в далекому 2009-му році був створений благодійний Фонд Юрія Дерев"янка. Невже в українських умовах не можна обійтися без благодійної та волонтерської допомоги?

– Я це все відчуваю на собі, бо бачив як це відбувається. До 2005-го року я займався бізнесом. Потім дуже довго це все продавав, бо це непростий процес, не так це все просто в Україні зробити. Після цього мав доходи в банках, депозити. У мене була достатня кількість грошей і я розумів, що частину грошей я готовий виділяти на благодійні цілі. Потім Янукович почав мене пресувати, тому що гроші не беру, голосую не так, як вони хочуть. До речі, вони мене навіть хотіли з місця викинути. Я тоді сидів попереду.  Мені сказали, що всі погодили, навіть Яценюк, Кличко і Тягнибок, що я маю кудись пересісти. Я запитав, хто вони для мене? Чому  маю їх слухати? Я їм відповів, що там буду сидіти і нікуди звідси не піду. Це місце де зараз сидить Мустафа Найєм.  Приходить якийсь їхній барига, всі встають, а я сиджу. Це було дуже контрастно. (посміхається). Так от, у цей час вони намагалися заарештувати всі мої рахунки і знищувати банки. Ті банки, де я мав рахунки — закрили. Розумію, що не тільки через мене, але у тому числі. Я всі гроші зняв. Коли я розумію, що не можу отримати певну кількість доходів, то зрозуміло, що не можу витрачати величезну кількість грошей на благодійність. Я непогано в школі вчився і розумію, що якщо я в такій жорсткій опозиції знаходжуся, то  маю розуміти як десять-двадцять років в такому стані житиму, як житиме моя сім"я. Тому звісно, що моя благодійна активність зменшилася. Але я вважаю, що ці всі речі не мають ніяк бути пов"язані з політикою. Велику кількість питань, яку вирішують через благодійні кошти, мала б вирішувати держава за рахунок наших податків.

– Як це може працювати на практиці?

– Для прикладу, я і моя команда пропонуємо нову модель податкової системи. Ми пояснюємо, що ця модель по швидкості зростання економіки ефективніша в три-чотири рази. Але ця влада не хоче цього робити, бо в комплексі з нашою ініціативою цифрової держави вони втрачають багато грошей. Уявіть собі, влада ставить чиновника, а ми через рік його знімаємо. Якщо ж таки вдасться впровадити цю податкову систему, то ми поламаємо схеми, будемо мати сильнішу державу і заможніших людей. Тоді будемо мати такі умови, щоб не українці тікали за кордон, а звідти приїжджали сюди. В Україні можна багато заробити, але ніхто не хоче сюди іти, бо сьогодні тут можна все втратити. Однак якщо ми все змінимо, то економіка буде рости на 12-15 відсотків в рік.  Тоді люди не будуть надіятися лише на благодійні та волонтерські гроші, а й отримуватимуть соціальні гарантії від держави.

– Перед нашим інтерв"ю Ви мали можливість зустрітися з волинянами. Проблеми нашого регіону та вашого округу на Івано-Франківщині схожі чи все ж різняться?

– Проблеми у всіх різні, хоча є й спільні негаразди у жителів Волині та Івано-Франківщини. Але я готовий включитися в будь-яку проблему, чи то локальну, чи регіональну. У нас є хороша команда, і ми готові вирішувати проблеми не лише людей з мого виборчого округу, а українців в цілому. Я бачу зараз більшу проблему. Що буде наступних п"ять-десять років? Або все заморожуємо і втрачаємо цей час, або збільшуємо команду однодумців, які готові цей період часу витратити для покращення життя. Я прошу всіх: ідіть у владу, ставайте депутатами. Коли ви є — там немає якогось поганця. Якщо вас там немає — знайдеться той, кого туди поставлять. Навіть коли радикально налаштовані люди говорять, що треба розігнати всю владу і стане все добре, то я їх запитую: що далі? Система побудована так, що олігархи знову заведуть своїх людей. Таких, що голосують не за кличем олігархів, можна порахувати на пальцях однієї руки. Я не хочу, щоб ми варилися в такій системі. Тому я зацікавлений, щоб знаходити нових людей, в тому числі на Волині. Ми маємо витіснити цю владу зі всіх рівнів і робити все те, про що ми з Вами говорили під час інтерв"ю. От і все. Звичайно, що українцям і на Волині, і в моєму окрузі болить війна, болять тарифи злочинні і те, що треба їхати на роботу за кордон. Треба впливати на життя країни. Для прикладу, швейцарці, які сто п"ятдесят років тому різали одне одного. Вони зуміли навчитися жити так, що будь-яка людина у владі, приймаючи рішення, радиться з народом. Тому те, що комусь здається фантазією — можна зробити. Для цього потрібно довіритись потрібним людям.

Розмовляв Андрій Мошкун
Фото: Олександра Містюк

"Волинська правда"