Юрій Дерев'янко

Народний депутат України

Логіка будь-якого росту полягає в тому, що ти постійно приймаєш новий виклик долаючи рівень своєї некомпетентності. Завтра ти маєш зробити щось таке, чого ти вчора не знав.

Сайт Юрія Дерев'янка

Юрій ДЕРЕВ’ЯНКО: "Наша влада захищає інтереси "Шеврону", а не громад"

13 листопада 2013 17:08

Сланцевий газ розсварив українських політиків. У суперечках між прихильниками і противниками видобутку було багато пафосу, поспіху, гасел і маніпуляцій громадською думкою. Помітно бракувало лише здорового глузду й турботи про суспільний інтерес.

Юрій ДЕРЕВ’ЯНКО: "Наша влада захищає інтереси "Шеврону", а не громад"

Повернути глузд у процес прийняття рішень зі "сланцевого" проекту пробували народні депутати Юрій Дерев"янко, Олесь Доній і Ярослав Гінка. Вони проаналізували недоліки і ризики проекту угоди про розподіл вуглеводнів між державою Україна, компанією "Шеврон Юкрейн Б. В." та ТОВ "Надра Олеська". Свої висновки й рекомендації депутати запропонували колегам з Івано-Франківської та Львівської обласних рад, закликаючи не поспішати з погодженням проекту угоди, а спершу усунути з неї невигідні й небезпечні для місцевих громад положення. Але влада зуміла провести "сланцеві сесії" за своїм сценарієм.

Тепер черга за парламентом: він повинен ухвалити зміни до Бюджетного кодексу.

Від того, в якій редакції приймуть ці зміни, залежить, чи отримуватимуть місцеві громади реальні гроші від "сланцевого газу".

Що загрожує місцевим громадам, чи можна ще відстояти їхні інтереси й вигоду і зменшити ризики від "сланцевої" угоди? Про це — в розмові з народним депутатом України Юрієм Дерев"янком. Незабаром парламент у другому читанні розглядатиме його законопроект №3295-1, який стосується розподілу частки прибутку від видобутого газу серед місцевих громад.

- В Україні питання видобутку сланцевого газу очікувано розділило політикум на два  непримиренні табори — прихильників і противників. Де між цими крайнощами позиція Юрія Дерев"янка? Варто чи ні добувати сланцевий газ?  

Завжди варто все робити для того, щоб покращити своє становище. Чи варто здобути енергетичну незалежність від Росії? Однозначно варто. Чи варто залучати потужних інвесторів? Без сумніву. Чи варто будувати довгострокові стосунки з сучасними високотехнологічними компаніями? Звісно, що так. Чи ми розуміємо, що при цьому йдемо на значні ризики? Розуміємо. В якій площині ці ризики? На мій погляд, головна група ризиків — це ризики для місцевих громад. Не для уряду, а саме для громад.

Чому? Тому що на території цих громад видобуток і буде здійснюватися. І коли ми говоримо про те, чи ця конкретна угода між державою і компанією "Шеврон" враховує всі ризики, то маємо чесно для себе визнати: ні, не враховує. Угода не передбачає, що у випадку якихось екологічних негараздів інвестор — потужна, мультимільярдна міжнародна компанія — буде компенсувати ці ризики.

- Тобто все-таки зараз добувати не варто?

Це передчасно в нашому випадку. Те, що ми маємо сланцевий газ, — це дуже добре, це наш потенціал. Те, що ми можемо його видобути у спосіб, який пропонується, — це так само добре. Але чи ми зможемо уникнути проблем — ні держава, ні інвестор цього гарантувати громадам не можуть. В угоді нема гарантій. То чи не варто нам подумати, як ці ризики врегулювати, як повернути імовірність негативних наслідків на позитив і рухатися далі? Поки цього не зроблено, я вважаю, угода не відповідає інтересам громади. Моя позиція — це позиція здорового глузду: треба захистити інтереси громад, на землях яких планується видобуток. Уряд, зважаючи на те, як він поводиться в контексті цієї угоди, ці інтереси захищати не збирається. 

- Залишається сподіватися на репутацію і відповідальність інвестора?

Інвестор взагалі стоїть осторонь. Я спілкувався з представниками керівництва "Шеврону", і вони казали: ми не хочемо втручатися у ваші внутрішні справи. Вони розуміють побоювання громад, але кажуть: вам самим вирішувати. І вийшло, що громада в особі обласної ради угоду погодила. Без особливої боротьби за інтереси тих сіл, селищ, міст і районів, які до цієї ради депутатів обрали. Чи не доклала до цього руку влада? Доклала! Було зроблено все, щоб отримати потрібні голоси "за" угоду. Переконання, стимулювання, залякування… Наша влада захищає інтереси "Шеврону", а не громад. Інакше пропозиції, які є важливими і слушними для інтересів громад, були б враховані в угоді. 

- На сесії Івано-Франківської обради повноцінної дискусії про переваги і ризики видобутку сланцевого газу не вийшло. Склалося враження, що і провладні, і опозиційні депутати прийшли на засідання виконати спущені з центральних офісів розпорядження партійних босів, відбути номер. То наскільки це рішення взагалі можна вважати власним вибором місцевих депутатів? 

Я не був присутній на сесії в Івано-Франківській обласній раді, але відвідав засідання Львівської облради і громадські слухання у переддень сесії. Було надто очевидно, що є позиція влади, яку вона всіляко дотискала, і є думка тих, кого вони переконали в різні способи, в тому числі, можливо, і через якусь домовленість на центральному рівні. Практично ніхто не хотів дослухатися до аргументів, які очевидно правильні й раціональні.

Я вважаю, що в цьому конкретному випадку взагалі й прояву не було того обов"язку, який покладається на кожного депутата. Незалежно від того, чи він мажоритарник, чи пройшов по списку. Депутати представляють громади і мають прямий обов"язок їх захищати. А вийшло так, що ці інтереси якраз не були відстояні, про це можна говорити однозначно. Причому не має значення, чи йдеться про партію влади, чи про опозиційні сили. Звучали лише поодинокі виступи депутатів, які намагалися розібратися в проблемі. А в цьому ж і виявляється оте патріотичне ставлення до округу, відповідальність перед громадою, про яку всі люблять говорити. Адже мова йде не про дрібниці, а про проект на 50 років!

- В кожному разі, на відміну від Донецької і Луганської облрад, які погоджували аналогічну угоду з компанією "Шелл", наша рада таки спромоглася висунути низку вимог, які частково були задоволені. Зокрема, виторгували частку у видобутій продукції. Хіба це не успіх? 

Справді, угоди з "Шелл" і "Шеврон" відрізняються у питанні фінансів, які будуть отримувати громади. Вигода для громади, за угодою, має дві складові: перша — це фіксовані суми від 500 тисяч у.о. до 1 мільйона, які компанія платитиме до бюджету; друга — це 10% від частки держави у видобутій продукції. 500 тисяч чи мільйон доларів, які будуть використовуватися, за формулюванням в угоді, на соціально-промисловий розвиток — це, скажімо так, дуже філософське питання… Якщо взяти кількість населених пунктів на площі видобутку і поділити на суму, то ми отримаємо 12,5 тис. гривень на місяць на один населений пункт. Звичайно, що це мало. Та добре, що навіть такі мізерні кошти будуть. А 10% з державної частки від розподілу продукції — це таки добре, навіть якщо ділити на дві області — Франківську і Львівську.

Однак, щоб отримувати ці 10%, потрібні зміни в законодавстві — у Бюджетному кодексі. Більше того, якщо ці зміни будуть ухвалені парламентом, то 10% отримуватимуть від угоди з "Шелл" і Харківська, Луганська і Донецька області. Бо законодавство стосуватиметься всіх. Усе залежить від того, в якій редакції ці зміни ухвалять. Якщо за провладним проектом, який подавав Микола Рудьковський (колишній член фракції Партії регіонів, віднедавна — голова Соціалістичної партії України — ред.), то, можливо, східні області нічого й не отримають. А якщо в моїй редакції, яку я подавав як альтернативу проекту Рудьковського, то частка точно буде — і в нас, і в них. Побачимо до другого читання, чи наважаться представники Партії регіонів позбавити свої східні області 10% частки. Навіть цікаво на це подивитися…  

- Наша обласна рада приймала рішення без державної екологічної експертизи. Нарешті на днях висновок експертизи таки дійшов на Прикарпаття, і, як і слід було очікувати, він в цілому схвальний. Натомість, у спільному з Олесем Донієм і Ярославом Гінкою зверненні Ви наголошували на ризиках для довкілля. На чому Ви базували свої застереження? 

Наша логіка дуже проста і прагматична. Угода — це взаємні зобов"язання. "Шеврон" запевняє, що у нього успішна і позитивна практика в усьому світі, високі технології, фінансовий ресурс, добра репутація, що ризик від його діяльності мінімальний, майже неможливий. Ми кажемо: чудово. Давайте передбачимо в угоді, що у разі негативних екологічних наслідків інвестор компенсує збитки. Чому ні? Якщо вірити інвестору, це зобов"язання геть нічим йому не загрожує.

Більше того, ми пропонували, щоб навіть у випадку припинення експлуатації ділянок інвестор ще 3-5 років зберігав фінансову відповідальність за наслідки. Адже технологія відомо яка: у свердловину на значну глибину під великим тиском закачується рідина — суміш води з хімреактивами, яка розриває пласт сланців (гідророзрив). Наслідки таких втручань можуть бути відтерміновані в часі й настати через кілька років. Взагалі, це звичайна практика — давати кількарічну гарантію на подібних техногенних об"єктах. І в цьому випадку інтереси усіх сторін — держави і громад — були б захищені. А компанія "Шеврон" могла нашу пропозицію підтримати і продемонструвати, що вона впевнена у своїх обіцянках.

Але так сталося, що ніхто не захотів цю пропозицію ні підтримувати, ні навіть обговорювати. А те, що ми отримали позитивну державну експертизу, нам ніяк не допоможе, якщо трапиться щось неприємне.

- Окрім ризиків для довкілля, угода, як Ви неодноразово заявляли у ЗМІ, містить економічні ризики. Які саме і чи можливо їх тепер якось мінімізувати?

Йдеться про те, що ця угода передбачає для компанії-інвестора такі пільги, яких в Україні не має жодне підприємство — ні вітчизняне, ні з іноземним капіталом. Угода звільняє інвестора від сплати земельних податків, від сплати зборів від користування надрами, від нарахувань до Пенсійного фонду.

- Чомусь саме від тих платежів, які наповнюють місцеві бюджети.

Абсолютно точно. Ці податки якраз і є бюджетоутворюючою базою місцевих громад. Більше того: якщо на території цієї громади працює інше підприємство і воно заважає інвестору, то держава зобов"язана докласти всіх зусиль, щоб це підприємство усунути, щоб воно не заважало. Тобто те підприємство, яке все сплачує — податок за землю, до Пенсійного фонду, за водокористування тощо — має піти геть!

Я вважаю, що це неймовірні, безпрецедентні пільги.

Та найголовніше те, що всі додаткові корисні копалини, наприклад, щебінь, гравій, пісок та інші, які можуть знадобитися газодобувній компанії для її технологічних потреб, вона отримає фактично безкоштовно і жодні громади не матимуть з того ні копійки. На мій погляд, це взагалі щось незбагненне. Виходить, що громади позбавлено можливості отримувати гарантовані кошти, інвестор може користуватися ресурсом громад, а ті ще й не мають жодної гарантії, що у випадку негативних наслідків від видобутку будуть гроші на те, щоб ті наслідки ліквідувати. Це зовсім неприйнятна ситуація. Але, на превеликий жаль, все це залишилося в угоді.

- Ваш законопроект № 3295-1, який Верховна Рада підтримала 10 жовтня у першому читанні, стосується розподілу коштів, які область отримуватиме від видобутку. Це спроба пом"якшити ризики угоди? 

Тут, швидше, мова йде про те, як найкраще врахувати частку для місцевих громад, яка складатиме 10% від частки держави у видобутому газі. На відміну від законопроекту Рудковського, мій законопроект передбачає, що частка місцевих громад має складати не менше 10% від частки держави. У проекті Рудьковського область отримує частку, передбачену самою угодою. Тобто якщо за угодою з "Шелл" не передбачено жодних відсотків, то східні області нічого й не отримають. А якщо остаточно пройде моя редакція — частку отримають всі області, на території яких добуватимуть сланцевий газ. По-друге: ця десятина від державної частки одразу має ділитися по рівнях: селищна рада, на землях якої ведеться видобуток, — 25% від суми, районна рада — 25%, обласна рада — 50%. Вся сума не потрапить у розпорядження обласної влади, яка невідомо як її ділитиме. Значно краще одразу законодавчо закріпити, що кошти отримають місцеві громади, на території яких добувають газ і які несуть ризики. Законопроект Рудьковського взагалі не пропонує жодного розподілу. І по-третє: Рудьковський пропонує ці кошти спрямовувати у загальний фонд бюджету. За моїм законопроектом, гроші повинні зараховуватися в бюджет розвитку. Ця різниця — принципова. Ми з вами прекрасно знаємо, як бракує сьогодні коштів у місцевих бюджетах. А якщо грошей від держави немає, то інші надходження, в тому числі і 10% від державної "сланцевої" частки, просто підуть на латання бюджетних дірок, і користі від них громаді не буде жодної. Якщо ж гроші будуть у бюджеті розвитку, то їх можна використати на ремонт доріг, інфраструктури тощо.

- Вже незабаром, після ухвалення парламентом необхідних змін до Бюджетного кодексу, уряд підпише угоди з газодобувними компаніями, почнеться розвідка і видобуток. Юридичного впливу на ці процеси місцеві громади й ради вже не матимуть. Як, на Вашу думку, мають діяти в цій ситуації люди, у який спосіб вони можуть захищати свої інтереси й безпеку?

На жаль, сьогодні в Україні немає спеціального законодавства, яке стосується видобутку сланцевого газу. Європейські країни, в яких є родовища нетрадиційного газу і бажання їх розробляти, як правило, приймають на кілька років мораторій на розробку, аби за цей час створити потрібну законодавчу базу. Щоб усім було зрозуміло, як діяти, — і інвестору, і громаді, і державі загалом. Але ми таку можливість вже втратили.

Тому, справді, виникає логічне питання: як буде діяти громада? Безумовно, люди мають діяти в межах чинного законодавства, в тому числі і через представницькі органи — міські, селищні і сільські ради. Якщо ради будуть не здатні захищати інтереси людей, потрібно їх відстоювати шляхом самоорганізації громадян. Громадські організації можуть і повинні самостійно організувати моніторинг діяльності компаній, дотримання інвесторами екологічного законодавства і вимог технологічної безпеки. Компанії повинні відчувати постійну увагу з боку громади. Будь-які сумнівні кроки інвесторів чи порушення зобов"язань треба одразу оприлюднювати у ЗМІ. Публічний тиск — це чи не єдиний інструмент самозахисту, який залишився у громад. Ним треба лише ефективно скористатися.

Розмовляв Сергій БОРИС, Галицький кореспондент