Юрій Дерев'янко

Народний депутат України

Логіка будь-якого росту полягає в тому, що ти постійно приймаєш новий виклик долаючи рівень своєї некомпетентності. Завтра ти маєш зробити щось таке, чого ти вчора не знав.

Сайт Юрія Дерев'янка

Юрій Дерев’янко: "У сланцевій угоді ми взагалі не зважаємо на захист наших інтересів"

10 жовтня 2013 23:26

"Ратуша" вирішила взяти інтерв’ю у народного депутата України Юрія Дерев'янка, обраного в мажоритарному окрузі на Івано-Франківщині. Політик виявив активну позицію на сесії Львівської облради з проханням не ухвалювати поспішного рішення щодо підписання т.зв. сланцевої угоди, адже поруч із позитивними факторами цієї угоди є низка ризиків. І саме тому виник ряд запитань.

Юрій Дерев’янко: "У сланцевій угоді ми взагалі не зважаємо на захист наших інтересів"

 

-- До яких наслідків може призвести рішення Львівської обласної ради про підтримку Угоди про розподіл вуглеводнів на Олеській ділянці?
-- Те, що Львівська облрада підтримала Угоду в тій редакції, яку запропонував уряд, призведе до того, що громади Львівської та Івано-Франківської областей, де видобуватимуть сланцевий газ, крім того, що зазнають великих ризиків забруднення навколишнього природного середовища, також будуть у подальшому взагалі позбавлені можливості впливати на будь-які зміни до неї і не зможуть захистити інтереси людей, які мешкають на території видобування сланцевого газу.
Місцеві громади фактично не матимуть гарантій отримання навіть тих коштів, які передбачені цією Угодою, оскільки вони не є сторонами Угоди й чинне законодавство не захищає їхніх інтересів. При цьому вони не будуть отримувати податки за користування землею і за використання природних ресурсів, які освоюватимуть інвестори в процесі видобування сланцевого газу. Тобто вони  будуть позбавлені тих прямих доходів, які завжди були основою для формування дохідної частини бюджету кожної маленької місцевої громади. Ну і, відповідно, Угода позбавляє місцеві громади участі в розподілі прибутків на рівні сіл, селищ, районів, бо розпоряджатись ними буде обласна рада.
Також в Угоді залишилися неврахованими ризики, пов"язані із забрудненням води. Зокрема, не передбачений механізм компенсації і відповідальність інвестора за те, що може статися після закінчення Угоди. І якщо раптом станеться якесь екологічне лихо, то відповідати за це інвестор вже не буде, оскільки в Угоді така відповідальність інвесторів не передбачена, як і  відповідне страхування таких ризиків, що його мав би зробити інвестор на користь місцевих громад, на території яких видобуватимуть сланцевий газ. Згадаймо екологічну катастрофу в Калуші! Це ж трагедія! І ніхто не застрахований, що таке не станеться з місцями видобутку сланцевого газу!
-- Нині є досить дивним, чому мовчать Львівська та Івано-Франківські громади? Чому не захищають свої права?
-- Крім цього, в Угоді також передбачено, що інвестори на свій розсуд можуть припинити дію цього документа у будь-який час. При цьому інвестор залишається нікому нічого не винен, бо він навіть податки не сплатить за той час, поки ця Угода діяла. А як потім місцевим громадам ліквідовувати наслідки таких дій інвесторів, хто приведе до ладу земельні ділянки, де видобували чи намагались видобувати сланцевий газ. Це буде другий Калуш. Держава ж натомість, в особі Кабміну, в такій ситуації лише затвердить ще одну програму ліквідації екологічного лиха, яку ніхто не буде ні фінансувати, ні виконувати. Тоді громади цих двох областей залишаться сам на сам зі своєю бідою.  Вважаю, що це є неприпустимим.

-- Які ще небезпеки на нас чекають?
-- Як я вже казав, найстрашніше -- це екологічна катастрофа. Тому вважаю, що в Угоді обов"язково має бути передбачене страхування всієї шкоди, яка може бути заподіяна в результаті видобування вуглеводнів як під час дії договору, так і деякий час після його закінчення -- наприклад, років 5-10. При цьому таке страхування має проводитись на користь місцевих громад. 
Невирішеною залишається також проблема захисту мешканців від можливого несправедливого відібрання у них ділянок. В Угоді зазначено, що держава зобов"язана на вимогу інвестора, якщо той не отримає згоди власника земельної ділянки, докласти всіх зусиль для того, щоб земельна ділянка перейшла у власність інвестора.
Що мається на увазі під словами "всіх зусиль", Угода не тлумачить. Якщо ж розуміти, що уряд застосовуватиме законні методи, тобто Кабмін звернеться до суду і вилучить у власників їхні земельні ділянки для суспільних потреб, справедливо відшкодувавши власникам ринкову вартість цих ділянок, то у нас такий сценарій не спрацює. Всі прекрасно знають, що виконавча влада узурпувала судову гілку влади. То про яке справедливе відшкодування власникам вартості їхніх земельних ділянок може йтися? Така ж проблема чекає і на надрокористувачів, які, до речі, сьогодні сплачують, відповідно до чинного законодавства, всі місцеві податки -- за землю і користування природними ресурсами. Якщо інвестору потрібно буде, щоб вони припинили користуватись надрами, то держава зобов'язується докласти усіх зусиль, щоб передати таке користування надрами інвестору.
Всі ці проблеми лишилися невирішеними в Угоді, і всі мінуси Угоди громади відчують згодом.
-- Що буде з іншими вуглеводнями, які виявить інвестор на Олеській площі?
-- Справді, угода передбачає інвесторам користування надрами на півстолітній термін, це 50 років! І вона передбачає, що всі вуглеводні без винятку -- нафта, газ, метан -- є предметом цієї угоди. Тобто інвестори можуть видобувати не тільки сланцевий газ. Безумовно, всі вуглеводні будуть розподіляти за тією ж  формулою й у тих же пропорціях. І місцеві громади від видобутку цих вуглеводнів отримуватимуть так само небагато.
-- Якщо ж "Шеврон", припустімо, буде видобувати на відведеній території не вуглеводні, а якісь інші корисні копалини?
-- В ухваленій облрадами Угоді йдеться суто про вуглеводні. Але інші корисні копалини зможуть використовувати для цілей цієї угоди. Щебінь, глину, вапняки, пісок та інше -- для доріг, майданчиків та інших своїх технологічних промислових потреб.

-- Тобто інвестор отримуватиме їх безкоштовно?
-- Якщо мова про те, чи можуть інвестори використовувати інші природні ресурси для видобутку сланцевого газу, в тому числі нафту, за цією Угодою, то це справді так, вони можуть їх використовувати безкоштовно. По суті, інвестори звільнені від сплати земельного податку і від сплати зборів за користування природними ресурсами. І це велика проблема, тому що збір за використання природних ресурсів зараховується у місцеві бюджети.
Наприклад, вода -- це теж природний ресурс, і сьогодні за користування водою платять усі без винятку. За даною Угодою інвестор може використовувати воду у необмеженій кількості, а українські села не отримуватимуть жодної копійки.
-- Виходить, що українська компанія, наприклад, яка нині працює на певній земельній ділянці на території Олеської площі, сплачує за користування природними ресурсами, а міжнародні компанії -- не будуть платити. Це і є інвестиції?
-- Виходить так. Загалом передбачено, що буде інвестовано 3,2 мільярда доларів та інвестор виділятиме якісь кошти на розвиток регіону.
-- Це за 50 років?
-- Це така орієнтовна загальна цифра. Утім, інвестори можуть витратити і вдесятеро меншу суму, а потім сказати, що це їм не цікаво. Жодних гарантій немає.
Громада ніяк не може впливати на інвестора
-- Які способи впливу на інвестора є у громади відповідно до цієї Угоди та чинного законодавства?
--  Згідно з Угодою, громада практично позбавлена впливу на інвестора, тому що будь-які рішення органів місцевого самоврядування не є чинними для інвестора (якщо стосовно них нема рішень Уряду). 
-- Таким чином, за Урядом залишається останнє слово. Чи вивчали Ви досвід США в цьому питанні, роль місцевої громади там так само нівелюють?
-- За словами Посла США в Україні Джеффрі Пайєтта, з яким я недавно зустрічався, питання видобутку сланцевого газу є складним і потребує ще подальшого ретельного вивчення. Законодавство США розвивалося разом із розвитком технологій видобутку і воно регулює всі нюанси ведення такої діяльності. При цьому США не дає таких преференцій своїм компаніям, які видобувають сланцевий газ у США, які передбачені Угодою з Урядом України.   При цьому кожен із рівнів (держава, штат та місцеві громади) можуть впливати на інвесторів і на всі ті процеси, які стосуються, відповідно, держави, штату і кожної місцевої громади.
-- Отже, нам потрібно починати змінювати підходи на державному рівні, зокрема, у законодавстві, а потім передбачити для громад можливість мати вплив на інвестора, який працює на її території?
-- Німеччина, Франція, Швейцарія, а також Чехія і Болгарія, які є членами Європейського співтовариства та дбають про своїх громадян, свої місцеві громади, про інтереси держави, про національні багатства, діють у зовсім інший спосіб.
У них сьогодні теж нема відповідного законодавства, тому вони ухвалили мораторій на видобуток нетрадиційного газу на найближчий час, розуміючи, що за цей час вони повинні створити національне законодавство.
Це законодавство регулюватиме усі процеси у відповідній сфері і визначатиме роль кожної окремої громади у тому числі. Й ці країни не менше зацікавлені у енергетичній незалежності, ніж Україна, але поряд із цим вони хочуть, щоб видобуток сланцю відбувався за чіткими правилами. Лише  Польща уже почала видобуток сланцевого газу, але це, скоріше, виняток.
Під час виступу на сесії перед слуханнями я закликав депутатів обласних рад діяти у такий самий спосіб. Ми не повинні поспішати ухвалювати Угоду в тій редакції, яка, фактично, позбавляє місцеві громади можливості хоча б якимось чином впливати на ситуацію. 
-- Як же можна захистити місцеві громади на законодавчому рівні?
Перш за все, громади мають бути захищені законодавством. Населення, на території проживання якого, видобуваються вуглеводні, повинно відчувати економічний ефект, незалежно від того, яке рішення буде приймати орган місцевого самоврядування вищого рівня.
Енергетична незалежність чи загравання перед Заходом?
-- Чи дійсно нам вистачить запасів сланцевого газу для того, щоб ми стали енергетично незалежними від Росії?
-- Україна, за словами урядовців, уже суттєво скоротила споживання російського газу. А з нарощенням видобутку цілком можливо, що газ із Росії взагалі нам потрібен не буде.
Якщо ми зможемо забезпечити видобуток власного газу в межах ще 10-15 мільярдів кубометрів на рік разом із тими 20 мільярдами кубометрів, які видобуваємо тепер, то це взагалі буде ідеально. Ми повинні розуміти, що це дуже і дуже важливо.
Крім цього, для України є позитивом зацікавленість "Шеврона". Це добре, що такі технологічні і потужні інвестори заходять в Україну, адже це є позитивним сигналом для інших інвесторів.
-- Чи це пов'язано з тим, що Президент взяв курс на Захід?
-- Ви знаєте, це дуже добре що Віктор Янукович дослухався до позиції опозиційних політиків і до прагнення більшості українців притримуватися західних цінностей. 
Насправді, якщо ми говоримо про економічну частину, то дії уряду підтверджують його нездатність в економічній сфері керувати країною і взагалі захищати свої інтереси. Ця нездатність полягає в тому, що Україна сьогодні не може вирішувати бюджетні проблеми, підтримувати економіку в тому стані, щоб бюджет наповнювався, щоб інвестори не тікали з України, щоб бізнес-середовище і виробництво розвивалися. Вони не здатні цього робити, і тому такі кроки, які пов'язані сьогодні з залученням таких великих компаній, як, наприклад, "Шеврон" і "Шелл", -- це для них ще і сподівання, що буде шанс отримати додаткові кредити від МВФ, від Світового банку. Не секрет, що величезний вплив на ці організації мають Сполучені Штати Америки.
-- То це ми так заграємо сьогодні з ними, поступаючись своїми інтересами?
-- Так. Ми сьогодні взагалі не зважаємо на захист наших інтересів. Ми маємо величезні сподівання, що це дасть змогу Україні швидше отримати ті бажані кредити, які уряд використає для того, щоб приховати проблеми в економіці.
-- Так які ж це "плюси" для держави, якщо ми отримаємо кредит, яким приховаємо безгосподарність Кабміну?
-- "Плюси" -- це залучення  інвесторів, енергетична незалежність, потенційна підтримка Європи і США, захист від зазіхань чи намірів втручання Росії, в тому числі й у нафтогазову сферу. В цьому нам будуть допомагати американці та європейці, які захищатимуть свої економічні інтереси на території України. Тому це така собі своєрідна гарантія їхньої якоїсь рефлексії в майбутньому.
Що робити далі?
-- Якими будуть Ваші подальші дії, чи плануєте оскаржити рішення облрад?
-- По-перше. Коли Івано-Франківська обласна рада ухвалювала рішення під стенограму, було чітко озвучено, що депутати пропонували голосувати за те, що їхнє рішення набуває чинності тільки з моменту внесення змін до Бюджетного кодексу. Такі зміни гарантують отримання коштів місцевими громадами.
Натомість на сайті облради з"явився документ, де відповідний пункт був викладений зовсім по іншому -- про те, що обласна рада просто звертається до Кабінету Міністрів і Верховної Ради з тим, щоб таке законодавство було прийняте і угоду було підписано. І це дуже суттєво змінює гарантії для громади щодо отримання цих коштів.
По-друге. На Львівській обласній раді це рішення було ухвалене з порушенням регламенту діяльності ради. Без погодження і без відповідного рішення профільної комісії питання ухвалення Угоди про розподіл вуглеводнів було винесене на порядок денний. Хоча голова комісії категорично заперечував проти внесення цього питання до порядку денного, проте воно все одно було внесене.
Я в будь-якому разі буду підтримувати звернення до суду для того, щоб це рішення було визнано нечинним.
Минулого тижня я подав до парламенту законопроект щодо внесення змін до Бюджетного кодексу, які гарантують отримання місцевими громадами коштів від розподілу прибутків від Угоди.
Моя ініціатива в обов'язковому порядку передбачає участь місцевих громад в розподілі прибутку. І відповідно до законопроекту, отримані місцевими громадами кошти від Угоди про розподіл продукції, будуть зараховувати до доходів місцевих бюджетів, і не будуть враховувати при визначенні міжбюджетних трансфертів.
Мій законопроект передбачає, що такі аналогічні угоди, які будуть укладатися, мають передбачати не менше 10% від частки, яку отримуватиме уряд та будуть спрямовуватися до бюджетів розвитку місцевих рад.
Ці кошти, відповідно до проекту закону, повинні розподілятися наступним чином: 50% — обласна рада, 25% — районна рада, і 25% — сільська, селищна чи міська рада, на території якої здійснюється видобуток.
--  У Львові громадський сектор активно виступив проти т.зв. сланцевої угоди. Вони не зверталися до вас із проханням підтримати їх?
-- Я готовий підтримати і приєднатися до громадських ініціатив, громадських активістів, які будуть займатися супроводженням, моніторингом виконання цієї угоди, дотримання інвесторами норм цієї Угоди, вимог чинного законодавства. І в такий спосіб ми теж зможемо захищати інтереси громади, щоб їх не порушували уже в процесі здійснення.
Мар"яна СОТНИК